Вечер тихо ложится на землю цветом фламинго,
Шепот волн изумрудных вдоль узкой полоски песка,
И небесная даль голубою окутана дымкой,
И звучат в моем сердце слова Иисуса Христа:
"Нет судьбы на земле, о которой Я бы не ведал.
Нет путей, где ответ не придется держать.
Я один путь любви для людей на земле заповедал,
Чтобы ближнему мог от любви Моей ты отдавать.
Время силы духовной для тех, кто Мне жизнь свою отдал,
Сносить немощи слабых и руку любви подавать,
Поднимай Мою Церковь святым и единым народом,
Чтобы в вашей любви Я пред миром мог предстоять!
Сила в святости духа, в единстве, терпеньи и вере,
Я огонь зажигаю для тех, кто за Мною идет,
Открываю закрытые тьмой и невежеством двери,
Я прошел этот путь и знаю, что Вечность грядет!"
Вечер тихо ложится на землю цветом фламинго,
Шепот волн изумрудных вдоль узкой полоски песка.
И срывается с губ моих в небо из сердца молитва:
"Пусть рука моя будет рукою Иисуса Христа!"
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 11162 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
это ваш лучший стих Комментарий автора: Спасибо, Анна
Наталия Минаева
2006-06-19 09:14:53
Спасибо.
Корнеева Екатерина
2007-12-29 07:51:30
Вот это сила! Чувствуется что под влиянием Духа Святого написан этот стих... Комментарий автора: Спасибо, Катя! Этот стих напечатан в книге Босе "Женщина царского достоинства"
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Поэзия : Тимочке - В. Навлинский P.S. Послание любимому внучку Тимофею от дедушки Ветиславика -
В прошлом - проповедника Евангелия Христова.
20. 10. 2013 г.
