Мы вырастаем, изменяются мышленья, и манит голубая даль нас за собой.
Встречаем мы людей и многих забываем, но есть такие, кто из сердца не уходит больше. Есть те, кто бабочками нежными в сознание влетают, там попорхав, уходят, след навеки оставляя – ту память восхищенья красотою легкой. Есть те, за кого сердце трепетно в нас бъётся, боясь, что может потеряться эта дорогая жизнь, увянув средь обломков счастия мирского, и не познает радости благой, что в Боге лишь. За них молитвы к Господу несутся вновь и вновь, чтоб Он рукой Своей всесильной их души коснулся, чтобы и в этих бедных душах песнь Любви родилась.
Потом, бывает, в сердце заглянут примеры святости, что Богу посвятили свою судьбу и счастье обрели чрез это. Они нас учат быть готовыми на всё идти с Иисусом, быть верными в пути до смерти, и души обрести к спасенью.
Заходят также незаметно в душу простые люди, доброй красотой светя повсюду, зовут нас нежным взглядом за собой. Как не пойти, не отозваться на тот любовный зов? Увы, судьба нам не известна сразу до конца. Приходится страдать и ждать, молиться Богу, чтоб показал душе дорогу, по которой нам идти, чтоб не свернуть на ту широкую погибели дорогу, дойти до Града Вечного и Господа прославить.
Комментарий автора: Хотела написать стих, но мысли сами легли на бумагу в прозе.
Прочитано 11451 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А с самого начала показалось что это должен был быть стих... а перешел в прозу. Почти поётся.
Хорошие мысли Комментарий автора: Спасибо. Да, это было задумано, как стих, но не хватило терпения подбирать слова, и так и перешло в прозу.
АБСТРАКТНОСТЬ - Олег Хуснутдинов Это так классно - делать "ничего"! Лежать себе на полянке из голубых колокольчиков и окунаться в голубое небо или превратиться в маленькую тучку... А вы умеете просто радоваться тому, что вас окружает? Вы уже полюбили окружающее? Значит Бог в вас, ибо Бог есть Любовь! Прошу вас: не переставайте мечтать, смотрите на мир чистым оком любви и радости!
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
