Моросить легенький дощ
І зябко чомусь стає,
Немов би руки липкі
За душу хватають тебе.
На голих деревах застигли птахи,
Немов би чигають на щось.
Місця сухого ніде не знайти,
Лише навкруги іде дощ, іде дощ.
Краплинки холодні настирно,
Все падають мовчки з небес,
І хмари на небі не видно.
Морок і сирість. Світ ніби зчез.
В густій пелені пропадають
Усі звуки земного життя,
Між краплинами десь застрягають
Й назад їм нема вороття.
* * *
Цю погоду Господь посилає,
Щоб ми уявили на мить,
Як наша душа прозябає,
Бо серце байдуже ще спить.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 11068 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
